За місяць : 1105
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Хавкіна Любов Борисівна [в заміжжі – Гамбурґер; псевд.: Ельга; криптоніми: Х. Г.; Л.; А. Н.; Л. Б.; Л. Б. Г.; Л. Г.; Л. Х.; Х.; Х.-Г.; 12(24).04.1871, Харків – 02.06.1949, Москва] – організатор бібліотечної справи, фундатор вітчизняного бібліотекознавства, бібліотечної освіти, бібліографознавець, бібліограф, педагог-просвітитель, письменниця, публіцист, перекладач, заслужений діяч науки РРФСР (1945), доктор педагогічних наук (1949).
Народилася в родині харківських інтелігентів і громадських діячів. Її батьки, медики за фахом, були членами Харківського товариства поширення в народі грамотності (ХТГ), в якому значну увагу приділяли створенню загальнодоступних бібліотек, Товариства для допомоги нужденним студентам імператорського Харківського університету, заснованого у 1897 р.
Середню освіту здобула в Харківській другій жіночій гімназії, яку закінчила із золотою медаллю (1887). У 1893 р. закінчила Харківське музичне училище за фахом «Теорія музики» з атестатом першого ступеня. У 1898–1901 рр. навчалася на філологічному факультеті Берлінського університету імені Гумбольдта (на правах вільного слухача, оскільки на той час жінкам чинили суттєві перепони в отриманні університетської освіти). Вивчала бібліотекознавство під керівництвом д-ра А. Бухгольца, керівника міських бібліотек Берліна. Під час канікул знайомилася з організацією роботи багатьох книгозбірень в Німеччині і Франції. У 1900 р. відвідала Всесвітню виставку в Парижі, де ознайомилася з методами Американської бібліотечної асоціації та ідеями її засновника М. Дьюї. У 1914 р. закінчила літні курси удосконалення у Вищій бібліотечній школі в м. Олбані (штат Нью-Йорк, США), відвідала бібліотеки в Нью-Йорку, Чикаго, Каліфорнії, Гонолулу. Поліглот, вільно володіла кількома слов’янськими, французькою, німецькою, англійською, італійською, іспанською мовами. Читала і перекладала зі словником тексти шведською, норвезькою, голландською мовами, активно використовувала різні мови у практичній роботі.
Вибором життєвого напряму, становленням як педагога-просвітителя Л. Хавкіна зобов’язана насамперед Х. Алчевській, В. Данилевському і Д. Багалію. Почавши трудовий шлях учителькою заснованої Х. Алчевською недільної школи для жінок (1888–1890), викладала, керувала позакласним читанням трьох груп учениць (літературним факультативом, в основу діяльності якого були покладені праці відомого педагога і бібліотечного діяча М. Корфа), рецензувала книжки, брала співучасть у складанні 3-го тому покажчика «Что читать народу?» – колективного видання педагогів недільної школи, що використовувалось як бібліографічна модель для комплектування фондів бібліотек народних домів і читалень та дістало високу оцінку не тільки в країні, а й за кордоном (у 1889 р. покажчик було відзначено малою золотою медаллю на Всесвітній виставці в Парижі). У 1898 р. Л. Хавкіну нагородили вчительською срібною медаллю Російської імперії на Олександрійській стрічці «За старанність» та удостоїли подячного адреса від учителів недільної школи на знак визнання її просвітницьких заслуг.
Бібліотечну діяльність розпочала у 1890 р. під керівництвом проф. В. Данилевського на посаді бібліотекаря створеного того ж року особливого підрозділу Харківської громадської бібліотеки (ХГБ, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, ХДНБ ім. В. Г. Короленка), т. зв. дешевої книгозбірні (інша назва – «бібліотека третього розряду»), що була орієнтована на незаможні верстви харків’ян і діяла за принципом доступного абонемента. Завдяки швидко набутій популярності «бібліотека третього розряду» стала прототипом народних бібліотек не тільки в Харкові, а й у Харківській губернії та різних населених пунктах Російської імперії. У ХГБ Л. Хавкіна швидко посіла чільні позиції: у 1902 р. вже стала членом правління книгозбірні. У цей період сформувалися погляди Л. Хавкіної на основні завдання бібліотечної справи. Саме в ХГБ вона підготувала свої перші фундаментальні бібліотекознавчі праці, в яких простежувалося прагнення до запровадження кращого зарубіжного досвіду в практику роботи вітчизняних бібліотек. Л. Хавкіній також належить першість у створенні в ХГБ нових відділів – музичного, бібліотекознавства з музеєм наочних посібників, дитячого.
Важливою заслугою бібліотекознавиці стало закладення основ музичного просвітництва як напряму бібліотечної роботи. У 1896 р. вона, як випускниця музичного училища (вчилася там, не полишаючи роботу в ХГБ) і член Харківського відділення Імператорського російського музичного товариства, очолила музичний відділ газети «Харьковские губернские ведомости», в якій було опубліковано понад 100 її нотаток і статей, що популяризували й музичну літературу. Талант Л. Хавкіної проявився і в діяльності музичного гуртка, де вона обіймала посаду секретаря і брала участь у підготовці загальнодоступних концертів, що проводилися в читальній залі ХГБ. У 1902 р. розробила проєкт організації музичного відділу, який став першою в країні доступною музичною бібліотекою з видаванням книжок додому. Подарувала відділу майже 100 нотних видань і книжок. Була призначена завідувачем музичного відділу, брала участь у підготовці і виданні «Каталога музыкального отдела Харьковской общественной библиотеки».
За ініціативою Л. Хавкіної в ХГБ у 1903 р. було відкрито перший у Російській імперії відділ бібліотекознавства з музеєм наочних посібників за прикладом бібліотек США та Великої Британії (нині – кабінет бібліотекознавства ім. Л. Хавкіної). Завданням відділу було розроблення питань теорії, методики і практики бібліотечної роботи на основі кращих напрацювань інших бібліотек. Досвід роботи цього підрозділу вивчався і поширювався по всій країні. Було розроблено схему розташування матеріалів з питань бібліотекознавства, складено докладний каталог, приділялась увага науково-дослідній роботі, задовольнялись індивідуальні запити читачів. Персонал відділу працював у складі статистичної комісії, яку можна вважати першим науково-дослідним підрозділом ХГБ.
Л. Хавкіна була також фундатором дитячого відділу ХГБ (1916) – першої спеціалізованої дитячої бібліотеки в Харкові. На загальних зборах ХГБ вона виступила з доповіддю «Дитячі читальні-бібліотеки та сучасні бібліотечні ідеали», її було обрано членом комісії з улаштування цього відділу в бібліотеці.
Науковиця брала безпосередню участь у всіх подіях, які відбувалися в бібліотеці, що дало їй змогу стати своєрідним літописцем книгозбірні. Склала стислий історичний нарис про діяльність ХГБ за 25 років, опублікувала вісім статей про неї.
Бібліотечну роботу Л. Хавкіна завжди поєднувала з громадською. Її діяльність у Харківському товаристві поширення в народі грамотності (1891–1920) вирізнялася багатогранністю. Вона входила до складу правлінь першої і третьої безплатних читалень ХТГ, трьох комітетів (видавничого, довідково-педагогічного, з позашкільної освіти), ревізійної комісії. У 1891 р. взяла участь у створенні першої безплатної читальні товариства: добирала, обробляла книжки, долучилася до складання першого каталогу. З нагоди 10-річчя читальні разом із членами комісії проводила серед читачів анкетування, результати якого висвітлила в доповіді на ювілейному урочистому засіданні; вивчила і проаналізувала діяльність сільських бібліотек Харківської губернії, підготувала звіт для Харківського губернського земства «Библиотеки-читальни Харьковской губернии по данным исследования 1900–1902 гг.».
Л. Хавкіна досліджувала історію бібліотечної справи Російської імперії. Першою в країні почала предметно займатися питаннями ведення бібліотечної статистики як інструменту вдосконалення керування бібліотечною справою. У 1909–1910 рр. здійснила всебічне обстеження діяльності публічних бібліотек Росії. Узагальнені в межах дослідження відомості про 635 публічних і народних бібліотек у форматі зведених таблиць суттєво доповнили тогочасні статистичні дані з різних сфер. Результати дослідження лягли в основу доповіді «Общественные библиотеки в России. Их современное состояние и идеалы будущего», підготовленої до Першого Всеросійського з’їзду із бібліотечної справи. Проте за сімейними обставинами (тяжка хвороба і смерть чоловіка) виступити на з’їзді Л. Хавкіна не змогла.
Науковиця була членом редакційної комісії ХТГ з видання «Народной энциклопедии научных и прикладных знаний» у 14 томах. До кола її обов’язків входило написання статей, редагування праць інших авторів, переговори з видавцем І. Ситіним. Вона є автором статей «Зачатки материальной культуры», «Первобытные люди», «Народные читальни-библиотеки», що ввійшли до 8-го і 10-го томів енциклопедії. Брала також участь у підготовці й організації роботи Харківського з’їзду з питань організації розумових розваг (1915), заснуванні курсів з позашкільної освіти (1917), перших в Україні курсів з підготовки бібліотечних кадрів (1918).
Як фундаторка бібліотечної освіти постійно порушувала питання про організацію в країні професійної підготовки бібліотечних кадрів за прикладом США й Великої Британії. У 1904 р. на Третьому з’їзді російських діячів з технічної та професійної освіти виступила з доповіддю «О профессиональной підготовке библиотекарей», в якій ініціювала розроблення проєкту бібліотечної освіти, що передбачав організацію спеціальних курсів для бібліотечних працівників, а згодом заснування бібліотечного навчального закладу. Ідея організації бібліотечних курсів одержала підтримку з’їзду, але реалізувати її вдалося не відразу. Перші курси для бібліотечних працівників було відкрито лише в 1913 р. при Московському міському народному університеті ім. А. Л. Шанявського. Л. Хавкіна займала посаду секретаря курсів, читала лекції з історії бібліотечної справи, організувала при курсах зразково-показову бібліотеку та бібліотечний музей. Протягом 1913–1917 рр. ці курси закінчили майже 1000 бібліотекарів. З-посеред викладачів курсів, окрім Л. Хавкіної, були українські бібліотекознавці О. Дідріхсон, О. Калмикова, С. Сірополко.
У 1916 р. Л. Хавкіна організувала Російське бібліотечне товариство (РБТ) за прикладом заснованих наприкінці 19 ст. Американської бібліотечної асоціації та Бібліотечної асоціації Великої Британії, з діяльністю яких була добре ознайомлена. Бібліотекознавиця стала одним із укладачів статуту РБТ. Метою цього товариства проголошувалося «…содействовать развитию библиотечного дела и улучшению подготовки, быта и условий труда библиотекарей в России». На перших загальних зборах Л. Хавкіну було обрано головою правління. Цю посаду вона обіймала до припинення діяльності РБТ радянською владою у 1921 р. За активною участю Л. Хавкіної Харків став одним із перших міст на теренах України, де було створено філію РБТ (1916).
З остаточним від’їздом із Харкова у 1918 р. розпочався московський період організаційної, наукової та педагогічної діяльності науковиці. Утім, свої ділові й творчі контакти з рідним містом і бібліотекою, з Україною вона ніколи не припиняла.
Л. Хавкіна була призначена деканом бібліотечної секції педагогічного факультету Московського міського університету імені А. Л. Шанявського, яка об'єднувала дворічні короткострокові курси вдосконалення бібліотечної справи, бібліотеку факультету і бібліотечний музей. Того ж року після ліквідації університету була призначена деканом бібліотечного відділення Московського інституту позашкільної освіти.
У 1920 р. після чергової реорганізації бібліотечне відділення було перетворено на перший у СРСР Науково-дослідний кабінет бібліотекознавства під керівництвом Л. Хавкіної, а через два роки його приєднали до Румянцевського музею (нині – Російська державна бібліотека). У 1924 р. кабінет було трансформовано в Інститут бібліотекознавства, який у 1930 р. став базою для новоствореного Московського бібліотечного інституту (нині – Московський державний інститут культури). При Інституті бібліотекознавства працювали науково-дослідна комісія із секціями каталогізації, історії бібліотек і методів викладання бібліотечних дисциплін, бібліотечної статистики, складання зведених каталогів. Л. Хавкіну призначили директором інституту, членом Бібліотечної комісії Державної вченої ради Народного комісаріату просвіти РСФРР(пізніше Головнауки). Від Інституту бібліотекознавства вона входила до комісії Бюро центральної каталогізації Головполіпросвіти РСФРР (1926–1927), розробляла першу російську державну інструкцію з опису творів друку й організації абеткового каталогу, «Единые правила описания произведений печати». За її ініціативою було налагоджено централізоване постачання бібліотек технологічною бланковою продукцією.
Викладацькою роботою Л. Хавкіна займалася не лише в Інституті бібліотекознавства, а й у Російській центральній книжковій палаті, Військово-політичній академії, Книжковому технікумі, Політико-просвітницькому інституті, а також на курсах і семінарах не лише в Москві, а й у Харкові, Києві, Одесі, Мінську, Ташкенті, Тбілісі та інших містах.
У березні 1925 р. вчена відвідала провідні бібліотеки Одещини, Київщини, Харківщини. Враження від поїздки виклала у доповіді «О бібліотеках Украины» на зборах Інституту бібліотекознавства, в музеї якого було оформлено відповідний куточок.
Однією з головних заслуг Л. Хавкіної є поглиблене вивчення зарубіжного досвіду бібліотечного будівництва та впровадження його у практику вітчизняних бібліотек. Вона узагальнювала й поширювала досвід книгозбірень Австралії, Великої Британії, Бельгії, Німеччини, Нідерландів, Данії, Індії, Іспанії, Китаю, США, Фінляндії, Франції, Чехо-Словаччини, Швеції, Японії. Розвитку цьому напряму її діяльності сприяли дослідження бібліотечної справи під час навчання в Німеччині (1898–1901), службових закордонних відряджень (1914, 1925, 1926, 1929), особисті зв’язки з багатьма діячами зарубіжного бібліотекознавства, зокрема О. Бабіним, В. Бішопом, А. Боствіком, А. Бухгольцем, М. Дьюї, Г. Крюсом, Е. Морелем, Р. Шарпом, а також членство в бібліотечних асоціаціях США та Чехо-Словаччини. Серед багаторічних кореспондентів Л. Хавкіної були очільники Нью-Йоркської публічної бібліотеки Дж. Ш. Біллінгс, президенти Американської бібліотечної асоціації Е. Х. Андерсон (у 1913–1914 рр.), Г. М. Ліденберг (у 1932–1933 рр.) та інші зарубіжні діячі.
Л. Хавкіна гідно представляла бібліотечну громадськість СРСР на різних міжнародних форумах і в установах: з’їзді американських бібліотекарів у м. Ітака (штат Нью-Йорк), конференції з нагоди 50-річчя Американської бібліотечної асоціації (1926), у бібліотечних школах Колумбійського, Клівлендського, Чиказького університетів, Бруклінського інституту, м. Олбані (США), на Першому Міжнародному бібліотечно-бібліографічному конгресі ІФЛА (1929, Італія), Всесвітній виставці та в Американській бібліотечній школі у Парижі, Міжнародному інституті бібліопсихології (Швейцарія).
На зарубіжному досвіді ґрунтуються такі праці науковиці, як «Нью-Йоркская публичная библиотека» (1914), «За рубежом» (1929), «Заочное обучение в капиталистических странах» (1935), численні доповіді та статті. Високо була оцінена складена нею і видана в США анотована бібліографія бібліотечних довідників 18 країн 11 мовами.
У 1928 р. Л. Хавкіна через погіршення здоров’я вийшла на пенсію, проте наукової праці не припинила. В знак визнання вагомих заслуг в науковій, організаторській і викладацькій діяльності їй було призначено персональну пенсію.
В умовах репресій 1930-х рр., які розгорнулися проти т. зв. апологетів «буржуазного» бібліотекознавства, діяльність Л. Хавкіної не раз піддавалася критиці – «за відсутність партійного підходу до справи, неправильну орієнтацію щодо зарубіжного досвіду, недостатнє знання й узагальнення досвіду роботи радянських бібліотек». Загалом з-посеред інших радянських бібліотекознавців вона вирізнялася незалежністю і принциповістю у своїх поглядах.
У 1929–1930 рр. була консультантом відомчих бібліотек – Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР, Всесоюзного інституту з питань заочного навчання, Всеросійського заочного індустріального інституту, входила до складу двох комісій Всесоюзного комітету з вищої технічної освіти при ЦВК СРСР (1934).
У 1930–1940-і рр. Л. Хавкіна багато працювала над монографією «Сводные каталоги» – дослідженням, яке вона мала намір захищати як кандидатську дисертацію. У цій праці вона синтезувала вітчизняні та закордонні надбання теорії та практики в галузі зведеної каталогізації, висвітливши передумови виникнення зведених каталогів (потреба в інформації про документи, відсутні у фонді, та про їхнє місцезнаходження), описавши їх функції та значення в бібліотечно-бібліографічній діяльності, розробивши класифікацію каталогів. У 1949 р. за клопотанням вченої ради Московського державного бібліотечного інституту ім. В. М. Молотова (МДБІ, нині – Московський державний інститут культури) Вища атестаційна комісія СРСР визнала цю роботу на рівні докторської дисертації й присудила Л. Хавкіній учений ступінь доктора педагогічних наук (без захисту) – вперше бібліотекарю і жінці.
Протягом 1943–1947 рр. як вчений консультант кафедри бібліотекознавства МДБІ ім. В. М. Молотова консультувала аспірантів, аналізувала наукові праці співробітників кафедри, інформувала про новий зарубіжний бібліотечний досвід.
Свою професійну діяльність Л. Хавкіна завершувала у Кабінеті бібліотекознавства Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна на посаді головного бібліотекаря (з 1948 р. по квітень 1949 р.).
Наукова спадщина видатної науковиці налічує понад 500 праць – книг, статей, доповідей, у т. ч. іноземними мовами, рецензій та оглядів. Нею здійснено 75 перекладів російською мовою наукової, художньої та дитячої літератури з англійської, іспанської, італійської, німецької, французької, шведської мов. Більшість доробку становлять матеріали з питань бібліотекознавства, бібліографознавства та самоосвіти. Л. Хавкіній належить пріоритет в обґрунтуванні загальнотеоретичних засад бібліотекознавства (об’єкт, предмет науки, методи, структура) та суто прикладних бібліотекознавчих проблем (бібліотечне законодавство, типологія бібліотек, їх історія, функції і завдання; координація діяльності; формування і каталогізація фондів, вивчення читачів та читацького попиту; підготовка бібліотечних кадрів). Саме тому напрацьовані нею теоретичні моделі та концепції, конкретні прикладні розробки стали підвалиною для подальшого розвитку вітчизняної бібліотекознавчої думки, яка розглядає бібліотеку як єдиний організм, що складається з трьох визначальних елементів – книги, бібліотекаря і читача.
Першу статтю Л. Хавкіної з питань бібліотечної справи «Берлинские народные читальни и библиотеки» було опубліковано в журналі «Русская школа» (1899). У 1903 р. у Франції вийшла її стаття про ХГБ.
Погляди на бібліотекознавство як науку та її предмет вчена висвітлила у своїй першій великій праці – «Библиотеки, их организация и техника. Руководство по библиотековедению» (1904, 1911). У ній вона виклала основи бібліотечної технології й охарактеризувала технічні засоби, які застосовуються в найкращих бібліотеках Західної Європи та США. Авторка розкрила основоположні питання організації книгозбірень, дала теоретичне обґрунтування бібліотечної роботи, її цілей і завдань, а також спробувала з'ясувати еволюцію різних типів книгозбірень і створити базу для порівняння російських бібліотек з кращими іноземними. Утім, більшість фахівців критикували цю працю за організаційно-технічний ухил. У другому виданні (1911) Л. Хавкіна усунула низку недоліків та вмістила цінні матеріали анкетного дослідження публічних бібліотек Росії, проведеного протягом 1909–1910 рр. За цей перший універсальний посібник з бібліотекознавства авторка отримала подяку від Російського бібліографічного товариства, яке назвало її «засновником російського бібліотекознавства» (1904), та здобула золоту медаль на Всесвітній виставці в м. Льєжі (1905).
Інший посібник – «Руководство для небольших библиотек» (1911) – став настільною книгою для тисяч бібліотекарів і до 1930 р. перевидавався шість разів. І в Російській імперії, і в СРСР ця праця багато років була базовою у підготовці кадрів для бібліотек загальноосвітнього профілю. У ній Л. Хавкіна вперше в прикладному бібліотекознавстві ґрунтовно проаналізувала чинники, які впливають на організацію роботи невеликих бібліотек: тип книгозбірні, її фінансова база, місцеві потреби і запити читачів. У 1928 р. за це видання науковиця отримала премію Головнауки Народного комісаріату просвіти РРФСР.
Значний суспільний резонанс мала також праця «Книга и библиотека» (1918) – своєрідні роздуми про професію і роль бібліотеки в суспільстві, сформовані Л. Хавкіною після її зарубіжного відрядження до Америки й ознайомлення з організацією бібліотечної справи в цій країні. Акцентуючи увагу на демократичних засадах діяльності бібліотек розвинутих зарубіжних країн, безкоштовності користування фондами, зручному для читачів графіку роботи, доступності інформації, мінімумі обмежень, прогресивних організаційно-технологічних методах роботи, авторка дійшла основного висновку: соціальні функції бібліотеки значною мірою суперечать принципу комуністичної партійності. Тому за радянських часів ця книжка, яку Л. Хавкіна видала власним коштом, не раз піддавалася критиці за популяризацію досвіду зарубіжних бібліотек, відсутність ідеологічних кліше, заклики застосовувати західноєвропейські й американські підходи до організації виробничого процесу в книгозбірнях.
У доповіді «Научная разработка вопросов библиотековедения», зачитаній на Першій конференції наукових бібліотек РСФРР (1924) у Москві Л. Хавкіна вперше в СРСР обгрунтувала розгорнуту структуру бібліотечної науки, підкреслила необхідність наукового підходу до всіх сторін і аспектів бібліотечної справи.
Поряд із теоретичними питаннями науковиця приділяла постійну увагу й практичним аспектам організації бібліотечної роботи. Вагомим надбанням стали також її праці інструктивно-методичного характеру: «Авторские таблицы Кёттера в переработке для русских библиотек» (1916), «Составление указателей к содержанию книг и периодических изданий» (1930), «Трёхзначные авторские таблицы по методу Кеттера…» (1932). Ці таблиці, адаптовані для невеликих та великих бібліотек, у т. ч. українською та іноземними мовами, набули широкого поширення з упровадженням централізованої каталогізації і перевидавалися понад 40 разів загальним накладом майже 100 тис. пр. Методологію їх застосування Л. Хавкіна виклала в посібнику «Авторські таблиці (двозначні) для російської і української мов», який також витримав кілька видань. У вітчизняній бібліотечній практиці майже 100 років вони мають назву «таблиці Хавкіної».
Не менш цінним для бібліографів є укладений Л. Хавкіною продовжуваний анотований бібліографічний покажчик радянської та зарубіжної літератури з книгознавства, бібліотекознавства та бібліографії, який протягом 1935–1940 рр. публікувався на сторінках періодичного збірника «Советская библиография».
В останні роки життя науковиця підготувала фундаментальні праці: монографію «Сводные каталоги (история, теория, практика)» (1943), «Словари библиотечно-библиографических терминов. Англо-русский, немецко-русский, французско-русский» (опубліковано посмертно, в 1952 р.); розпочала роботу над монографією «История библиотечного образования в России и СССР» (залишилась у рукопису). Написала багато статей і нарисів про своїх учителів і колег по бібліотечній роботі – Х. Алчевську, Д. Багалія, А. Калішевського та інших, а також про зарубіжних бібліотекознавців: В. Гофмана, І. Залуського, М. Дьюї та ін.
Л. Хавкіна зробила вагомий внесок у розвиток часописів педагогічного спрямування, була членом редколегій журналів «Просвещение», «Русская школа», «Для народного учителя», «Вестник воспитания» та автором статей і оглядів, уміщених у них. Друкувалася також у таких виданнях, як: «Харьковские губернские ведомости», «Юный читатель», «Друг детей», «Пчёлка», «Вокруг света», «Народная энциклопедия», «Вестник Европы», «Русские ведомости», фахових журналах «Библиотекарь», «Красный библиотекарь» та ін. Разом з А. Ахматовою, О. Блоком, М. Шагінян входила до складу редколегії «Северных записок». Їй належать передмови, післямови та примітки до кількох видань, редагування перекладів.
Відома як яскравий багатоплановий публіцист, чиї роботи розкривали широкий спектр питань розвитку різних культур, освіти та просвітництва. Л. Хавкіна створила значну кількість талановитих перекладів кращих зразків світової літератури: англійської (Кіплінг, Сетон-Томпсон, Твен, Уйд), іспанської (Бенавенте, Ібан’єс, Сервантес), італійської (Верга, Серао, Кастельнуово), німецької (Музеус, Розеггер), французької (Захер, Золя, Санд), шведської (Лагерлеф, Стріндберг). Заслуговують на увагу, переклади видані у серії «Мир сказок», у якій Л.Хавкіна деякий час працювала редактором.
Була також членом Харківського педагогічного товариства, Товариства бібліотекознавства (Санкт-Петербург / Петроград), Товариства позашкільної освіти (Москва), Російського бібліологічного товариства (Санкт-Петербург / Ленінград), Вченої ради Всесоюзної книжкової палати, Почесним членом Російського бібліографічного товариства при Московському університеті, Вченої ради Російської публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (нині – Російська національна бібліотека), бібліотечних асоціацій США та Чехо-Словаччини.
Нагороджена орденом «Знак Пошани» (1945), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1946), значком Народного комісаріату просвіти РРФСР «Відмінник народної просвіти РРФСР» (1945).
Похована на Міуському цвинтарі в Москві. На її надгробку викарбовано напис: «Основоположник советского библиотековедения. Заслуженный деятель науки».
Фундаментальний архів Л. Хавкіної зберігається у відділі рукописів Російської державної бібліотеки (ф. 321, 353 од. зб.) (https://dlib.rsl.ru/viewer/01004861461#?page=1).
На вшанування пам'яті видатної бібліотекознавиці ХДНБ ім. В. Г. Короленка активно популяризує матеріали про її життя і діяльність, творчий доробок, що є складовою історії бібліотеки і харківської бібліотечної школи. Організовано наукові конференції «Бібліотекознавець Л. Б. Хавкіна» (1981), «Бібліотекознавець Любов Борисівна Хавкіна: творча спадщина і сучасність» (2001); видано збірник матеріалів «Бібліотекознавець Любов Борисівна Хавкіна: Харківський період діяльності (1888–1918)» (2004). З 2009 р. проводиться регіональний (з 2020 р. – всеукраїнський) конкурс імені Любові Борисівни Хавкіної на кращі наукову роботу та інноваційний проєкт серед молодих спеціалістів бібліотек, аспірантів, магістрів, студентів. У 2011 р. за програмою ювілейних заходів до 125-річчя ХДНБ ім. В. Г. Короленка та у зв'язку зі 140-річчям від дня народження Л. Хавкіної кабінету бібліотекознавства присвоєно її ім’я, організовано постійну стендову експозицію «Бібліотекознавець Любов Борисівна Хавкіна», реалізовано віртуальний проєкт «Любов Борисівна Хавкіна. Харківський період діяльності (1871–1918)», підготовлено кілька віртуальних виставок. У 2013 р. на фасаді книгозбірні встановлено меморіальну дошку. З 2016 р. триває реалізація міжнародного проєкту «Бібліотекознавець Л. Б. Хавкіна поза часом і кордоном».
2018 р. за ініціативою кабінету бібліотекознавства імені Л. Б. Хавкіної започатковано почесну медаль Харківського обласного відділення «Української бібліотечної асоціації» (ХОВ «УБА») з висловом Л. Хавкіної «Библиотекарь – душа дела» за відданість бібліотечній справі, вагомий внесок у розвиток громадського бібліотечного руху Слобожанщини та високий професіоналізм. Першу медаль отримала директор ХДНБ ім. В. Г. Короленка, голова ХОВ «УБА», заслужений працівник культури України В. Ракитянська.
Народные читальни и библиотеки в Париже / Л. Б. Хавкина. // Рус. школа. – 1902. – № 10 – С. 72–89.
Руководство для народных библиотек / Л. Б. Хавкина. – Москва : Изд. т-ва И. Д. Сытина, 1910. – 130 с.
Авторские таблицы Кёттера в переработке для русских библиотек / Л. Б. Хавкина. – Москва : Ун-т им. Шанявского, 1916. – 24 с.
Составление указателей к содержанию книг и периодических изданий : опыт практ. пособия с примеч. и рис. в тексте / Л. Б. Хавкина. – 2-е изд., пересм. и доп. – Москва ; Ленинград : Гос. соц.-экон. изд-во, 1931. – 144 с.
Трёхзначные авторские таблицы по методу Кеттера, согласованные с двухзначными с приложением двухзначных таблиц для иностранных языков / пер. Л. Б. Хавкина. – Москва ; Ленинград : Гос. соц.-экон. изд-во, 1932. – 219 с.
Заочное обучение в капиталистических странах : (12 рис. в тексте) / Л. Б. Хавкина. – Москва, 1935. – 64 с.
Сводные каталоги (история – теория – практика) : с ил. и аннот. библиогр. / Л. Б. Хавкина ; Всесоюз. кн. палата. – Москва, 1943. – 181 с.
Словари библиотечно-библиографических терминов. Англо-русский, немецко-русский, французско-русский : с прил. списка латин. терминов / сост. Л. Б. Хавкина. – Москва : Изд-во Всесоюз. кн. палаты, 1952. – 234 с.
Авторські таблиці (двозначні) для російської і української мов : посіб. для алф. розстановки книг у б-ках / Л. Б. Хавкіна. – 5-те переглянуте вид. – Харків : Вид-во Кн. палати УРСР, 1954. – 48 с.
Терентьєва Г. П. Внесок Л. Б. Хавкіної у розвиток теорії та практики формування системи зведених каталогів СРСР / Г. П. Терентьєва // Українська культура: історія і сучасність : матеріали ІІ наук.-теорет. конф. проф.-викл. складу та студентів. – Харків : ХДІК, 1991. – С. 89–90.
Артисевич В. А. Наша дружба продолжалась 10 лет: Воспоминания о Л. Б. Хавкиной / В. А. Артисевич // Библиотека. – 1997. – № 9. – С. 71–72.
Драган Р. Любов Хавкіна. Витоки українського бібліотекознавства / Р. Драган // Вісн. Кн. палати. – 2000. – № 1. – С. 38–40.
Дивногорцев А. Л. Любовь Борисовна Хавкина и библиотечное зарубежье (1920-е годы) / А. Л. Дивногорцев // Библиотековедение. – 2001. – № 2. – С. 70–74.
Капустіна Н. Визначний бібліотекознавець України Любов Борисівна Хавкіна : (за результатами наук. пошуків) / Н. Капустіна, А. Перепеча // Вісн. Кн. палати. – 2001. – № 3. – С. 36–38.
Корнієнко М. Є. Мультимедійний проект «Любов Борисівна Хавкіна: харківський період діяльності» / М. Є. Корнієнко // Від ХІХ до ХХІ ст.: трансформація бібліотек у контексті розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 12–14 жовт. 2011 р. / Держ. закл. «Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка». – Харків : Іріс, 2011. – С. 62–65.
Савченко С. С. Подвижниця бібліотечної справи : до 140-річчя від дня народж. Л. Б. Хавкіної (1871–1949) / С. С. Савченко // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ : Кн. палата України, 2011. – С. 34–41.
Хавкіна Любов Борисівна // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 473–474.
Капустіна Н. Міжнародний проект «Бібліотекознавець Л. Б. Хавкіна поза часом і кордоном» / Н. Капустіна // Бібл. планета. – 2018. – № 1. – С. 11–15.
Історичні етапи становлення бібліотечної освіти в Україні : до 150-річчя від дня народження Л. Б. Хавкіної : зб. наук. пр. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. Н. І. Капустіна; наук. консультант Н. М. Кушнаренко]. – Харків, 2021. – 90 с.
________________________
У Харкові відкрили меморіальну дошку видатному бібліографу Любові Хавкіній.